Kropivnitski

Kropivnitski
	Şəhər
Kropivnitski
	Кропивницький
Bayraq[d]	Gerb[d]
	48°30′37″ şm. e. 32°16′00″ ş. u.HGYO
Ölkə	Ukrayna;
Tarixi və coğrafiyası
Əsası qoyulub	1754
Sahəsi	103 km²;
Mərkəzin hündürlüyü	124 ± 1 m
Saat qurşağı	UTC+02:00; UTC+03:00;
Əhalisi
Əhalisi	219.676 nəf. (1 yanvar 2022);
Rəqəmsal identifikatorlar
Telefon kodu	+380 522
Poçt indeksi	25000-490
Digər
	kr-rada.gov.ua
	Xəritəni göstər/gizlə Kropivnitski
	Vikianbarda əlaqəli mediafayllar

Kropivnitski (ukr. Кропивницький, əvvəllər Yelizavetqrad), Ukraynada, Kirovoqrad vilayətinin idarə mərkəzi şəhər. Kremençuk-Odessa dəmiryolunun Yuxarı İnqul Çayını kəsdiyi nöqtədən yerləşir.

Tarixi

16-18-ci əsrin birinci yarısında müasir şəhərin ərazisində Ukrayna kazaklarının yaşayış məntəqələri salındı, sonralar şəhər rayonlarına çevrildi ^[2]. Şəhərin tarixi 1754-cü ildə, Müqəddəs Yelizaveta qalasının tikildiyi vaxtdan başlayır, Rus çarı Yelizavetanın əmri ilə Ukrayna kazaklarının alayı tərəfindən tikilmişdir, İstihkamın tikintisi zamanı 72 ukraynalı həlak olub ^[3]. 1769-cu ildə, 1768-1774-cü illərdə Rusiya-Türkiyə müharibəsi zamanı Osmanlı imperiyası və onun vassalı olan Krım xanlığı üzərində qələbədə əsas rol oynadı ^[4].

1784-cü ildən qala şəhər statusuna malikdir. 1882-ci ildə Marko Kropivnitski burada ilk peşəkar Ukrayna teatrının əsasını qoydu ^[5]. Azadlıq müharibəsi zamanı şəhər Ukrayna Xalq Respublikasının nəzarəti altında idi, lakin 1920-ci ildə sovet ordusu tərəfindən üçüncü dəfə işğal edildi ^[6]. Qolodomor və sovet repressiyaları zamanı şəhərin 2238 sakini həlak olub ^[7]^[8]. 1941-ci il avqustun 5-dən 1944-cü il yanvarın 8-dək şəhər faşistlər tərəfindən işğal olunub. 14 iyul 2016-cı ildə, Ukraynanın şərqində Rusiya təcavüzünün başlamasından iki il sonra, şəhərin adı ukraynalı yazıçı və dramaturq Mark Kropivnitskinin şərəfinə dəyişdirildi ^[9]. Rusların Ukraynaya hücumu zamanı şəhər müntəzəm olaraq ruslar tərəfindən atəşə tutulurdu ^[10].

İstinadlar

↑ State Statistics Service of Ukraine Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. Kiyev.
↑ Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини XVIII століття / А. В. Пивовар. – К.: Академперіодика, 2003. – 336 с.
↑ на доповіді Сената «Генваря 4 дня 1752 года подписано Ея императорского Величества рукою тако: быть по сему, а данную генерал майору Глебову инструкцию велено оной крепости учинить наперед план и для рассмотрения прислать в военную коллегию». Центральний державний військово-історичний архів Росії Ф.349, інв.№ 9, спр.1445, стор.2-4
↑ Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. – Історико-публіцистичний нарис. – Кіровоград. ТОВ «Діаграма», 2004 р. – c. 26.
↑ Пилипчук, Ростислав. Історія українського театру (від витоків до кінця ХІХ ст.). Лвов, Наукова думка, 2019. ISBN ISBN 978–617–10–0507–5.
↑ Сергій Шевченко, Єлисаветградськими волами за українським паровозом, Вечірня газета, 7 травня 1993 р.
↑ Загальноукраїнський том Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні Arxivləşdirilib 2023-11-22 at the Wayback Machine.
↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Кіровоградська область Arxivləşdirilib 2021-06-24 at the Wayback Machine.
↑ "КІРОВОГРАД ПЕРЕЙМЕНОВАНО. Декомунізація міст і сіл України завершилася". 2024-08-05 tarixində arxivləşdirilib. İstifadə tarixi: 2024-08-05.
↑ "ОКУПАНТИ ВГАТИЛИ РАКЕТАМИ ПО КРОПИВНИЦЬКОМУ: 8 ЛЮДЕЙ ТРАВМОВАНІ, ОДНА – ЗАГИНУЛА". 2024-01-16 tarixində arxivləşdirilib. İstifadə tarixi: 2024-08-05.

[_c2f1d91a96858887-1] State Statistics Service of Ukraine Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року. Kiyev.

[2] Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини XVIII століття / А. В. Пивовар. – К.: Академперіодика, 2003. – 336 с.

[3] на доповіді Сената «Генваря 4 дня 1752 года подписано Ея императорского Величества рукою тако: быть по сему, а данную генерал майору Глебову инструкцию велено оной крепости учинить наперед план и для рассмотрения прислать в военную коллегию». Центральний державний військово-історичний архів Росії Ф.349, інв.№ 9, спр.1445, стор.2-4

[4] Матівос Ю. М. Місто на сивому Інгулі. – Історико-публіцистичний нарис. – Кіровоград. ТОВ «Діаграма», 2004 р. – c. 26.

[5] Пилипчук, Ростислав. Історія українського театру (від витоків до кінця ХІХ ст.). Лвов, Наукова думка, 2019. ISBN ISBN 978–617–10–0507–5.

[6] Сергій Шевченко, Єлисаветградськими волами за українським паровозом, Вечірня газета, 7 травня 1993 р.

[7] Загальноукраїнський том Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні Arxivləşdirilib 2023-11-22 at the Wayback Machine.

[8] Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Кіровоградська область Arxivləşdirilib 2021-06-24 at the Wayback Machine.

[9] "КІРОВОГРАД ПЕРЕЙМЕНОВАНО. Декомунізація міст і сіл України завершилася". 2024-08-05 tarixində arxivləşdirilib. İstifadə tarixi: 2024-08-05.

[10] "ОКУПАНТИ ВГАТИЛИ РАКЕТАМИ ПО КРОПИВНИЦЬКОМУ: 8 ЛЮДЕЙ ТРАВМОВАНІ, ОДНА – ЗАГИНУЛА". 2024-01-16 tarixində arxivləşdirilib. İstifadə tarixi: 2024-08-05.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]